Управління молоді та спорту
м. Суми, вул.Першотравнева,29
телефон-факс – 61-09-69
е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://www.facebook.com/sport.molod.sumy

 

Розпорядок роботи: понеділок - четвер – з 8.00 до 17.15;
п’ятниця – з 8.00 до 16.00;
обідня перерва – з 12.00 до 13.00;
вихідні дні: субота, неділя.

МІНІСТЕРСТВО МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЗАПРОШУЄ МОЛОДЬ ДОЛУЧИТИСЯ ДО ОБГОВОРЕННЯ ПРОЕКТУ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ «МОЛОДЬ УКРАЇНИ» НА 2021-2025 РОКИ

У 2020 році спливає термін реалізації Державної цільової комплексної програми «Молодь України» на  2016-2020 роки». Наразі триває підготовка проекту нової програми, до обговорення концепції якої запрошується молодь.

На разі триває процес підписання проекту Указу Президента України «Про Національну стратегію розвитку державної молодіжної політики до 2030 року». На основі даного документу Міністерство молоді та спорту України розпочало роботу над розробкою Концепції Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2021-2025 роки. Першим кроком стало онлайн-опитування щодо проекту нової програми та збір пропозицій від структурних підрозділів з питань молоді та спорту обласних державних адміністрацій щодо аналізу діючої програми та пропозицій до проекту нової.

Сумська область активно долучилася до даного процесу. Було проаналізовано ефективність та стан реалізації діючої державної програми та сформовано ряд пропозицій до проекту програми на наступні 5 років. З текстом пропозицій та аналітичною запискою можна ознайомити ся нижче. Нагадаємо, також, що паралельно триває процес формування разом з молодіжним середовищем проекту відповідної обласної програми «Молодь Сумщини» на 2021-2025 роки».

За результатами онлайн-анкетування та обробки інформації з регіонів, Мінмолодьспортом було сформовано проект Концепції Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2021-2025 роки, з текстом якого можна ознайомитися за посиланням: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/50799.

Свої пропозиції, зауваження та побажання можна направити до Міністерства молоді та спорту України (або на пряму, або у співпраці з управлінням молоді та спорту Сумської обласної державної адміністрації) до 30 травня 2020 року.

 

Інформація щодо аналізу стану реалізації Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2016-2020 роки (далі – Програма) за запропонованим алгоритмом.

І. Аналіз стану реалізації Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2016-2020 роки.

В першу чергу варто зазначити, що система реалізації державної молодіжної політики, як одного із напрямків соціально-гуманітарної сфери, за останні 5 років активно рухається вперед. Обраний Міністерством молоді та спорту України шлях відповідає євроінтеграційному курсу, і з кожним роком розширює спектр можливостей для молоді. Принципи і підходи, що втілюються, є доволі ефективними, різноманітними і з кожним роком все більше фінансово забезпеченими за рахунок коштів державного бюджету. Прийнято, також, ряд нормативно-правових актів, що дозволяють обраний шлях втілювати в життя на рівні державних органів.

Основним програмним документом молодіжної політики, відповідно до якого виділяються бюджетні кошти та який регламентує основні напрямки та визначає механізми використання коштів, є Державна цільова комплексна програма «Молодь України» на 2016-2020 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 (зі змінами) (далі – Програма). Програма в свої описовій частині містить постановку проблеми, аналіз наявної ситуації у галузі в динаміці останніх 5 років, визначає шляхи вирішення проблеми та розвитку галузі на найближчі 5 років, відповідно ставить за мету досягнення певних результатів через реалізацію низки заходів та виділення на них фінансування за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідну строчку можна побачити і в Державному бюджеті щороку (тобто згідно бюджетного кодексу «Програми і заходи у справах молоді» мають окремий код програмної та функціональної класифікації, що дає законодавче право передбачати і виділяти кошти на відповідну цільову програму, якою і є «Молодь України»).

Так, метою Програми визначено «створення сприятливих умов для розвитку і самореалізації української молоді, формування її громадянської позиції та національно-патріотичної свідомості».

Задля досягнення мети Програма представлена 8-ма пріоритетами, на базі яких побудована система завдань та заходів та щороку розподіляються кошти державного бюджету, а саме:

1. Формування громадянської позиції і національно-патріотичне виховання молоді

2.Популяризація та утвердження здорового і безпечного способу життя та культури здоров’я серед молоді

3. Набуття молодими людьми знань, навичок та інших компетентностей поза системою освіти (розвиток неформальної освіти)

4. Створення умов для працевлаштування молоді (забезпечення первинної і вторинної зайнятості та самозайнятості молоді)

5.Створення умов для забезпечення молоді житлом

6. Забезпечення партнерської підтримки молоді, що проживає на тимчасово окупованій території України, та внутрішньо переміщених осіб

7. Надання фінансової підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям

8. Забезпечення міжнародного молодіжного співробітництва.

Якщо оцінювати Програму на спроможність її завдань та заходів сприяти досягненню поставленій меті, зазначимо, що в переважній більшості завдання Програми (а, відповідно, і заходи, що розроблені згідно з завданнями та пріоритетами) спрямовані та охоплюють основні сфери прояву молодіжної активності. Фактично кожен із зазначених пріоритетів та напрямків є соціально спрямованими. Деякі з них є актуальними завжди (як то популяризація та утвердження здорового і безпечного способу життя та культури здоров’я серед молоді, розвиток неформальної освіти, забезпечення первинної і вторинної зайнятості та самозайнятості молоді, створення умов для забезпечення молоді житлом, забезпечення міжнародного молодіжного співробітництва), деякі набули особливої актуальності та потреби в останні 6 років, зважаючи на ситуацію в країні спричинену російсько-української війною (мова йде про формування громадянської позиції і національно-патріотичне виховання молоді, забезпечення партнерської підтримки молоді, що проживає на тимчасово окупованій території України, та внутрішньо переміщених осіб). Такий пріоритет, як надання фінансової підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям представляє собою не лише напрямок, але і механізми реалізації молодіжної політики та використання виділених на ці цілі  бюджетних коштів. І край важливим є те, що даний механізм (напрямок) виділений в окремий пріоритет Програми, що слугує вагомим підґрунтям на шляху розбудови громадянського суспільства.

Проте, якщо оцінювати реалістичність досягнення конкретних позитивних результатів, зазначимо наступне. Такі напрямки, як розвиток громадянської позиції, популяризація здорового способу життя, розвиток неформальної освіти, міжнародне молодіжне співробітництво, підтримка громадських організацій, партнерської підтримки молоді, що проживає на тимчасово окупованій території України, та внутрішньо переміщених осіб мали відображення в конкретних заходах, проектах, ініціативах, а відповідно і фінансуванні. Вагомим досягненням, на нашу думку, є те, що практична реалізація заходів за деяким пріоритетами запровадила системну роботу, що надало більше можливостей та гарантій для розвитку молоді. Так, уже на постій основі реалізовуються програма «Молодіжний працівник», такі проекти, як Рейтинг кращих практики молодіжної роботи, конкурс «Молодіжна столиця України», міжнародні обмінні проекти. Важливим є розробка та прийняття ряду нормативних документів в галузі молодіжної політики, особливо тих, що стосуються розвитку молодіжних центрів.

Проте, на нашу думку, безумовно важливими, але абсолютно не реалізованим залишився такий пріоритет, як «Створення умов для забезпечення молоді житлом». Важливо те, що цей напрямок потребує ґрунтовного аналізу та системної стабільної реалізації, що повинно відображатися і в обсягах фінансування, і в запровадженні доступних дієвих механізмів. На сьогодні існують Державна та деякі регіональні та місцеві програми забезпечення молоді житлом, але всі вони, як правило, є край не дофінансованими, не носять системний характер та не створюють умов для забезпеченості молоддю житлом. Але при цьому, наявність власного житла, чи наявність доступної можливості отримати допомогу на будівництво чи придбання житла, є одним із фундаментальних мотивуючих факторів для того, щоб молодь залишалася та розвивалася в Україні, піклуючись не лише про власне благополуччя, але й про розбудово власних громад та держави в цілому.

Ще один пріоритет, який не в повній мірі реалізовується та відповідає реаліям, це - «Створення умов для працевлаштування молоді (забезпечення первинної і вторинної зайнятості та самозайнятості молоді)». Безумовно, такі проекти, як БУР, чи то «Пакт заради молоді» є ефективним та дають вагомий поштовх для розвитку волонтерської діяльності, налагодженню соціального партнерства між молоддю, владою та бізнес-сектором. Але Програма в цілому не забезпечує працевлаштування молоді відповідно до потреб молоді, потреб ринку праці, особливо якщо розцінювати регіональний та місцевий рівні реалізації даного пріоритету. 

Але аналіз Програми та її ефективності варто здійснювати не лише в так званому горизонтальному вимірі, тобто на відповість мети Програми її пріоритетам, напрямкам, завданням та заходам; але й у вертикальному, тобто ефективність реалізації Програми не лише на державному, але й на регіональному, а головне – місцевому рівнях. Адже цільовою аудиторією Програми є молодь, тобто та вікова і соціальна категорія населення, яка географічно представлена в усіх населених пунктах, від столиці і великих міст, до маленьких сіл те селищ по всій Україні. І досягнення мети Програми – створення сприятливих умов розвитку та становленню молоді – повинно стосуватися кожної молодої людини.

Так, якщо проаналізувати стан розвитку молодіжної політики на державному, регіональному та місцевому рівнях, побачимо тенденцію до великого розриву між кількісними та якісними показниками, підходами, нормативною базою.

По-переш, не дивлячись на те, що Державна Програма є рекомендованою підставою для обласних та місцевих рад розробляти та приймати відповідні Програми на місцях, досвід показує, що далеко не в усіх громадах відповідні Програми прийняті. А якщо і прийняті, то їх фінансування є незначним, а на рівні місцевих рад часто нульовим.

По-друге, якщо оцінювати рівень та стан реалізації Державної Програми на регіональному та місцевому рівнях, варто зауважити, що ця реалізація полягає виключно у ситуативних позиціях коли: або до календарного плану Всеукраїнських молодіжних заходів Міністерства молоді та спорту України включаються ті заходи, що проводяться в регіонах України (як правило це від 1 до 3 заходів на рік, або взагалі їх відсутність), або у Всеукраїнському конкурсі проектів перемагають проекти інститутів громадянського суспільства з регіонів і проекти реалізовуються в тій чи іншій області, або коли участь у Всеукраїнських заходах беруть представники регіонів України (як правило це делегації від 1 до 5 осіб).

По-третє, безумовною перевагою ініціатив, проектів та заходів державної Програми, а, відповідно, державної молодіжної політики, є їх прозорість та доступність. Але недоліком, на наш погляд, є той факт, що ті проекти та механізми, які довели свою ефективність у молодіжній політиці, не є обов’язковими до виконання та впровадження на місцевому рівні. Відповідно, багато що залежить від позиції місцевого керівництва та депутатських корпусів. І якщо такі галузі як освіта, культура, охорона здоров’я, соціальний захист є гарантованим та обов’язковими до реалізації, а обсяги їх фінансування та результативні показники чітко обумовлені, то молодіжна політики або ефективно розвивається на рівні області чи громади, залучаючи додаткові ресурси, або є напрямком, що реалізовується за остаточним принципом і показники прирівнюються до нульових.

По-четверте, основною фундаментальною проблемою молодіжної політики, на нашу думку є те, що як на центральному, так і на місцевому рівнях ключовим суб’єктом вважається молодіжна політика – як напрямок загальнодержавної соціально-гуманітарної політики. Але ступінь впровадження та дієвості механізмів державної підтримки та розвитку молодіжних ініціатив, як одиниць виміру молодіжної політики, фактично досягли своєї точки неповернення. Натомість відсутня орієнтація на саму молоду людину, як на індивід та особистість, і водночас як на основну дійову одиницю впливу та впливовості на розвиток фактично усіх напрямків державної політики.

Продовжують будуватися та унормовуватися механізми підтримки ініціатив молоді, при цьому не приділяється належної уваги формуванню системи мотивації молоді для того, щоб ці ініціативи з’являлися, були спрямовані на розбудову держави в цілому та власної громади зокрема, та, що важливо, залишалися на місцях та працювали на перспективу.

Сьогодні більшість молодих людей знає, як написати молодіжний проект, провести цікавий захід і знайти для цього ресурс. Але такі сплески активності переважно носять ситуативний характер і в більшості випадків стосуються молодих людей віком до 22-25 років, і частіше спостерігаються серед молоді, що є мешканцями міст. Але, як показують результати соціологічних досліджень, лише 10-12% молоді виявляють громадську активність. А що ж робити решті, особливо сільській молоді?

Молодь, маючи вагомий інтелектуальний потенціал, не вмотивована жити і працювати в своїй громаді. Звідси і інша проблема – значний відтік молоді з сіл та селищ – в міста, з малих міст – у міста міліонники, з України – закордон.

Основні причин пов’язані з працевлаштуванням та забезпеченням стабільного, у тому числі матеріального, добробуту молоді.

Таким чином, на нашу думку, основна проблематика стану реалізації молодіжної політики  полягає в тому, що: 1) молодіжна політика – галузь, яка на відміну від інших, не має чітких кількісних, а по суті і якісних критеріїв оцінки ефективності; 2) молодіжна політики місцевого рівня – малодсліджувана галузь, а відповідно зміни в ній відбуваються або не часто, або на розсуд місцевої влади та головного розпорядника, 3) молодіжна політика – галузь, що дозволяє при грамотному керівництві та реалізації або залучати велику кількість додаткових ресурсів, або навпаки – зневільовує позицію держави на місцях щодо наявних можливостей для молоді, 4) реалізація молодіжної політики, особливо на рівні громад, можлива за умови розуміння її не як окремого напрямку, а як важливої невід’ємної складової соціально-гуманітарної сфери.

ІІ. Пропозиції щодо проблем/ молоді та завдання для вирішення проблем молоді на наступні 5 років.

Проблеми/ потреби молоді конкретного регіону

Завдання для вирішення проблем молоді

Пріоритет

1

1.Житло. Відсутність доступних стабільно дієвих та підтримуваних можливостей для будівництва чи придбання власного жила.

2. Національна ідентифікація та розвиток національної свідомості. Низький рівень національної ідентифікації молоді часто стає причиною низького рівня громадянської активності та свідомості в цілому, та загострює конфліктність в молодіжному середовищі, впливаючи на розділення молоді на різні соціальні групи, негативно налаштовані один проти одного

1. Здійснення аналізу існуючи програм, проектів, можливостей, та розробка, базуючись на їх результатах та потребі, нових підходів та дієвих механізмів, які б дозволяли та гарантували молодим людям реальну перспективу мати власне житло.

2. Підтримка та розвиток на постійній стабільній безперебійній основі ініціатив, проектів, заходів, організацій, що сприяють формуванню та становленню національної ідентичності та об’єднанню молоді зокрема і населення в цілому як єдиної української нації та держави

Безпека

2

Низький рівень розвитку молодіжної інфраструктури доступної для більшості молодих людей різних вікових та соціальних категорій, особливо в громадах

Розробка та впровадження механізмів підтримки, утому числі фінансової, проектів, спрямованих на розвиток молодіжної інфраструктури, об’єкти якої сприяли б розвитку фізичного та психічного здоров’я та були рівно доступними та якісними для молоді усіх вікових, соціальних, географічних категорій

Здоровий спосіб життя

3

Низький рівень знань, умінь та навичок молоді з такого предмету, як «доросле життя»

Розробка та обов’язкове впровадження та реалізація (у тому числі постійна фінансова підтримка) проектів неформальної освіти, що сприятимуть набуттю молодими людьми знань, умінь та навичок необхідних для адаптації до сучасного життя в умовах реального часу. Розробка та запровадження в усіх загальноосвітніх закладах ЗНО з такого предмету, як «доросле життя» 

Спроможність

4

Низький рівень долученості, а значить обізнаності та зацікавленості молоді, до процесів розвитку та формування політики власної громади, та країни в цілому

Подальший розвиток політики залученості молоді до суспільно-політичного життя власної громади. Визначення на рівні нормативно-правової бази позицій обов’язкової участі молоді в процесах прийняття рішень. Підтримка проектів стажування з подальшим обов’язковим працевлаштуванням молоді в органах публічної влади.

Інтегрованість